Інтеграція дітей з
особливими освітніми потребами у загальноосвітньому просторі є реальністю
нашого часу. Усвідомлення переваг і ризиків – головна умова успіху в цій
непростій справі, яка потребує відмови
від деяких стереотипів та оволодіння новими формами роботи. І це стосується
всіх учасників педагогічного процесу.
Як підтверджують
статистичні дані, нині в Полтавській області в умовах так званої вимушеної та
стихійної інтеграції в масових загальноосвітніх закладах перебуває значна
кількість дітей з особливостями психофізичного розвитку. Відповідно, проблеми
їхнього навчання, виховання, надання соціальної допомоги потребує нагального
вирішення.
Для успішного
входження в суспільство таких дітей необхідна організація їх навчання і
виховання в інтегрованих умовах, що забезпечить соціальний, емоційний та
когнітивний розвиток кожної дитини з особливостями психофізичного розвитку з
тим, щоб вона відчувала себе повноцінним учасником соціального життя.
Головною
метою соціальної інтеграції в умовах загальноосвітнього
закладу є
створення умов для особистісного розвитку дитини, її творчої самореалізації та
можливості бути корисною іншим людям.
Основними завданнями соціальної
інтеграції є:
–
забезпечення
прав дитини з особливостями психофізичного розвитку на отримання середньої
освіти в умовах навчального закладу з комплексним поєднанням
корекційно-реабілітаційних заходів;
–
всебічний
розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків, здібностей;
–
формування
ціннісних інтересів та потреб;
–
виховання
в дітей прагнення до праці, забезпечення їх професійної підготовки;
–
виховання
дитини як моральної і культурної людини з етичним відношенням до оточуючого
світу і самої себе.
Діти з особливостями
психофізичного розвитку, як правило, мають постійну соціальну дезадаптацію, що
обмежує можливість їх інтеграції в соціумі. У зв’язку з цим, вчителям та
вихователям закладів освіти слід застосовувати заходи, пов’язані з покращенням
стану соціальної адаптації, яка включає в себе такі напрямки:
– встановлення довірливих відносин з дитиною,
створення ситуації психологічного комфорту;
– формування в дитини позитивної самооцінки;
– формування мотивації досягнень;
– створення умов для підвищення рівня
навчання;
– виховання правильних навичок поведінки в
суспільстві;
– підвищення рівня самоаналізу;
– розвиток моральних уявлень, пізнавальних
інтересів, розширення світогляду;
– формування в дитини позитивних життєвих
перспектив, визначення разом з нею шляхів самореалізації, сфер самоповаги.
Інтеграція може здійснюватися за
однією із форм:
–
повна інтеграція, за якою діти з психологічною
готовністю до спільного навчання зі здоровими однолітками та рівнем
психофізичного розвитку, що відповідає віковій нормі, по 1-3 особи включаються
до звичайних класів (груп) загальноосвітнього (дошкільного) навчального
закладу; при цьому вони мають одержувати корекційну допомогу за місцем навчання
та проживання.;
–
комбінована інтеграція, за якої діти з близьким до норми рівнем психофізичного розвитку по
1-3 особи включаються до звичайних класів (груп) загальноосвітнього
(дошкільного) навчального закладу; у процесі навчання вони постійно одержують
допомогу вчителя-дефектолога (асистента вчителя);
–
часткова інтеграція, за якою діти з особливостями
психофізичного розвитку, які неспроможні нарівні зі здоровими однолітками
оволодіти освітнім стандартом, вливаються лише на частину дня до
загальноосвітніх класів (груп) по 1-3 особи;
–
тимчасова інтеграція, за якої діти з особливостями психофізичного розвитку об’єднуються
зі здоровими однолітками 2-4 рази на місяць для проведення спільних виховних
заходів.
Для
успішної інтеграції дитини з обмеженими можливостями здоров’я в систему
загальноосвітньої школи необхідно:
– організувати медико-психологічну,
соціально-психологічну і психолого-педагогічну просвіту всього населення;
– проводити спеціальне навчання для батьків,
здорових дітей та педагогічного персоналу звичайних освітніх заходів направлене
на зміну у всіх учасників навчально-виховного процесу цих закладів негативних
соціальних установок та стереотипів щодо дітей з проблемами у розвитку.
Позитивне сприйняття вчителями,
вихователями і здоровими людьми дитини з відхиленнями у розвитку має прямий
вплив на її розумовий, емоційний і соціальний розвиток. Найбільш сприятливою інклюзія може бути для дітей із сенсорними вадами: з
порушеннями мовлення, зору, слуху, опорно-рухового апарату, які мають
збережений інтелект та дітей із затримкою психічного розвитку. Що стосується
дітей з легкою та помірною розумовою відсталістю, інтегроване навчання доцільно
здійснювати шляхом створення спеціальних груп і класів у структурі освітнього
закладу.
Щоб
навчання в інтегрованих (або інклюзивних) класах, групах відбувалося успішно,
педагог повинен оволодіти необхідними знаннями і навичками:
- Ознайомитися
з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного
розвитку дитини.
- Вивчати
стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини.
- Враховувати
стан слуху, зору, загальної та дрібної моторики дитини.
- Навчатися
спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.
- Закінчувати
заняття, коли діти втомилися чи відволікаються.
- Навчитися
адаптувати навчальні плани,
методики, наочний матеріал та середовище до спеціальних потреб дітей.
- Створювати
оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків
між дітьми і формуванню колективу.
- Формувати
у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального
середовища.
- Ставитися
з повагою до дітей і батьків.
Зміст, форми та методи навчання і
виховання дітей з особливостями
психофізичного розвитку мають бути корекційно спрямованими. Це означає,
що кожна тема, яка вивчається у школі, кожний метод і прийом, використання
вчителем чи вихователем, мають не лише сприяти засвоєнню знань, умінь, навичок,
формування поведінки, а й повинні спрямовуватися на виправлення вад
психофізичного розвитку (залежно від дефекту).
Запорукою успішної реалізації
моделі інклюзивної освіти є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців,
батьків та учнів. Усі спеціалісти з проблем розвитку дітей є важливими
помічниками та партнерами вчителів.
У школі має бути створена
своєрідна мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто
працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один
одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві
ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних
можливостей.
Команда – це група людей, у яких
є спільна мета, які співпрацюють, щоб досягти більшого, ніж кожен із них здатен
досягти самотужки. |