Комп’ютер і дитина. Які небезпеки чекають на неї в Інтернеті?

 Для багатьох батьків актуальне запитання: коли найкраще знайомити дитину з комп’ютером? Щодо цього існує безліч думок. Більшість фахівців стверджують, що ази комп’ютерної техніки можна опановувати не раніше 8-9 років. Водночас в багатьох школах започатковано вивчення інформатики „Сходинки до інформатики”, яку викладають з шестирічного віку. Доцільно робити це саме з першого класу, під керівництвом фахівця, у чітко відведений проміжок часу, у продуманій системі подання знань - це краще ніж удома, із друзями, без батьків, не контролюючи часу. Починати треба дуже обережно: перші сеанси не повинні перевищувати для дітей 6-7 років - 15 хвилин, для підлітків (12-15) років - півгодини. Щомісяця час роботи за монітором можна подовжувати на5-10 хвилин, доводячи до максимум 1,5-2 годин на день для дітей підліткового віку. Оптимальний графік для дитини: 15-30 хвилин роботи (залежно від віку) та 10-хвилинна перерва. Краще коли дитина працює за комп’ютером під наглядом батьків, які чітко обмежують час її перебування перед монітором.

 Взаємодія дитини з Інтернетом.

 За даними багатьох досліджень, сьогодні в Україні понад 200 тисяч дітей віком від 5до 18 років користуються Інтернетом, і щороку ця цифра зростає приблизно на 30%. Але лише 15% батьків цікавляться, з якою саме інформацією працює дитина, про засоби захисту від небажаної для дітей інформації в Інтернеті знає тільки половина з них. Непоінформованість дорослих , безумовно, тільки на руку тим, хто хоче і знає, як скористатися дитячою довірливістю. Це просто, адже всесвітня павутина - саме те місце, де разом з анонімністю можна позбутися батьківського контролю й відверто поговорити про наболіле. Інтернет - хижаки виходять на контакти з дітьми у чатах, у програмах обміну миттєвими повідомленнями, через електронну пошту. Прихильністю, увагою, добротою, а часом і подарунками-спокусити жертву досить легко. Знайшовши по той бік екрана невидимого друга підліток може поскаржитися на свою нелегку долю, називати „імена, паролі, явки ”- тобто місце роботи, домашню адресу, свої і чужі звички, суму кишенькових грошей, кількість побутової техніки вдома... Наступний етап – зустріч „ у реалі”, яка може мати найнесподіваніші наслідки. Саме про це – про результати інтернет –сповідей - діти та дорослі найчастіше забувають. Частково спілкування з негативними сайтами „забезпечують” комп’ютерні клуби. Батьки вважають, що якщо дитина сидить під наглядом дорослих у клубі, це краще, ніж, якби вона випивала, лихословила чи палила у дворі. Так батьки заспокоюють себе. Навіть на найневинніших , здавалося б, інтернет - ресурсах на дитину чатують безліч небезпек. Наприклад, у „рекламному вікні” може з’явитися фотографія оголеного тіла або ще більш відвертої сцени. Татам і мамам кібер-дитини варто заздалегідь розповісти їй про те, на що можна натрапити у Всесвітньому павутинні. Поясніть їй, що в Інтернеті темні закутки, дивні незнайомці їй лиховісні кубла, де гуляти дуже небезпечно. Ознайомте її з правилами безпеки у віртуальному світі. Буде краще, якщо з дитиною до 10-12 років в Інтернет – прогулянку вирушить хтось із старших. Нехай дитина сидить за клавіатурою і вчиться користуватися технікою, головне – щоб ви контролювали весь маршрут її „подорожей”. Якщо дитина сидить в Інтернеті сама, слід подумати про вибір програм фільтрації. Якщо дитина користується електронною поштою, зареєструйте для неї не одну , кілька скриньок. Особисту зазвичай створюють на сервері свого провайдера - тільки для листування із друзями. Другу - на безкоштовному поштовому сервері. Цією адресою можна користуватися для реєстрації в онлайнових іграх, на форумах, для участі в дитячих онлайнових конкурсах. У багатьох поштових програм є вмонтовані фільтри, які захистять поштову скриньку дитини від спаму. Якщо спам усе ж потрапляє в поштову скриньку дитини поясніть їй, що відповідати на такі повідомлення не можна в жодному разі! Будь-яка відповідь стане сигналом – адреса актуальна, діє, і потік листів зросте у кілька разів. Навчіть дитину видаляти небажані повідомлення і вносити зворотну адресу у спам - фільтр. Зверніть увагу дитини на те, що не можна відкривати вкладених файлів, які приходять із незнайомих адрес. Заражений вірусом файл може прийти навіть від друга, якщо той його не перевірив. Якщо ваш маленький комп’ютерний геній знатиме, що віруси здатні знищити все, що є в комп’ютері, зокрема його улюблені ігри, малюнки й фотографії, - він стане обережним. Ніщо не вабить так дітей, як віртуальна реальність! Саме там вони стають всемогутніми героями, Тому спробуйте укласти з дитиною договір, який можна повісити біля комп’ютера. У договорі(у жартівливій формі) дитина має пообіцяти, що користуватиметься комп’ютером тільки після уроків і не більше, наприклад двох годин на день. КОРИСТЬ ТА ШКОДА ВІД КОМПЮТЕРА

Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техні­ки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'являвся якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером? Однозначної відповіді, звичайно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб грати в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За до­помогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна мо­торика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові за­вдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети. «Ну, хіба це погано?» — запитують батьки. Крім того, діти, які легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почувають себе і в житті більш упевнено. Вони легше адаптуються до різних ситуацій. Часто саме комп'ютер допомагає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв'язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри малюка обов'язково похвалять або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов'язково що-небудь вийде і виникне «ситуація успіху», після цього захочеться ще пограти. Адже комп'ютерні розвивальні програми називаються «іграми», а зовсім не «заняттями». Але якщо ж не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежува­ти комп'ютерний час для дитини, то незабаром вона із помічника пе­ретвориться на Вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести до зниження зору. Але найбільша небезпека — це виник­нення стійкої комп'ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грає в будь-яку вільну хвилинку. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому не вистачає Вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит? Комп'ютерна залежність, звичайно ж, виникає не раптом. Спочатку дитина грає просто так, заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, довідується правила, стає успішною. Потім на­стає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй грати вдома, то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп'ютерного клубу. Потрібно уважніше поставтеся до вибору комп'ютерних ігор. Ігри, які нині продаються в Україні, практично не мають жодних вікових градацій. Дуже часто в потоку піратських копій трапляються „негативні” ігри. Батькам слід звернути увагу на ті з них, де багато крові, насильства і вбивств, і заборонити дітям грати в них. Якщо батьки не хочуть, щоб їхні діти деградували, ставали агресивними, озлобленими, ненавиділи весь світ, треба купувати ігри на логічне мислення, стратегії, які сприяють розумовому розвитку. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв. Комп’ютерна залежність впливає на зникнення інтересу в дитини до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, зокрема, за даними американських фахівців, маленькі пацієнти з таким діагнозом проводять за комп’ютером 16-18 годин на добу. Найбільш схильні до цього захворювання діти від 14до 19 років. Саме тому батьки мають привчити своє чадо до розумного використання Інтернет-ресурсів ще до того, як підліток зможе обходити виставлені батьками фільтри для небажаної інформації. Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

 • Потрібно обмежити час, протягом якого можна сидіти за комп'ютером.

 • Уважно підбирати комп'ютерні ігри.

• Не грати в ігри, в яких агресія, насильство.

 • Потрібно щоб дитина розуміла, що комп'ютер, в основному, повинен використо­вуватися не заради гри, а для справи.

• Не потрібно ставити комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконт­рольного його використання.

• Перші сеанси за комп’ютером не мають перевищувати: для дітей 6-7 років-15 хвилин, для підлітків – півгодини.

 • Оптимальний графік роботи за комп’ютером для дитини: 15-30 хвилин роботи і 10-хвилинна перерва.

 • Батькам необхідно цікавитись, з якою саме інформацією працює дитина Інтернеті.

 • Краще , якщо з дитиною до 10-12 років в Інтернет-прогулянку вирушить хтось із дорослих.

 • Категорично забороняйте дитині публікувати в Інтернеті й повідомляти будь-кому свою домашню адресу, телефон, вік, справжнє прізвище та ім’я й пересилати незнайомцям свої фотографії.

• Батьки мають вчити дітей протистояти привабливим пропозиціям в Інтернеті, робити обмірковані висновки, при потребі радитися з дорослими.

 • Необхідно проговорювати з дітьми проблему комп’ютерної залежності, вчити їх самостійно обмежувати свій час у Мережі. І наостанок. Батьки мусять завжди пам’ятати: Інтернет ніколи не замінить дитині дім і сім’ю, радість спілкування з батьками та однолітками, тому обмеження, що гарантують безпеку, мають бути не у батьківських заборонах, а у дитини в голові.