ФОРМУВАННЯ У ШКОЛЯРІВ ПРИЙОМІВ ДІАЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ХУДОЖНІМ ТВОРОМ У КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ І РОЗВИВАЛЬНОЇ
Юрченко Л.Г., методист РМК
Включення культури в навчальний процес є сьогодні головною тенденцією розвитку освіти.
У Державному стандарті базової середньої освіти однією з ліній вивчення літератури визначено культурологічну. Вона передбачає вивчення художньої літератури «в контексті національної та світової культури, її взаємопов’язаність з релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв».
Відомо, що культура – не сума звичок, навичок, знань; культура –це сфера творчості, а основою творчого мислення є діалог. Тому не випадковою стала поява Школи діалогу культур (В.С.Біблер), де основною формою навчання став діалог, як діалог логік, культур, способів розуміння, діалог учасників, внутрішній діалог учня із самим собою. Адже діалог культур спонукає до діалогічного мислення, до структури уроку на засадах навчального діалогу. А це найкоротший і найефективніший шлях до формування читача, здатного зрозуміти і сприйняти цінності, притаманні авторові, як представникові чужої культури.
Репрезентативним для кожної культури текстам, як відомо, споконвічно властива діалогічність: ставлячи і вирішуючи загальнолюдські проблеми, вони, водночас, вносять у загальнолюдську культуру щось своє, національно-самобутнє, що і виявляє загальнолюдське, і збагачує його якимись особливими гранями, неповторним, властивим лише йому змістом. Саме тому вивчення літератури на основі культурологічного підходу дозволяє школярам не тільки включати у свій внутрішній світ загальнолюдські цінності, але дає їм своєрідний ключ до розуміння інших культур, можливість глянути на культуру з погляду людей, які створили інші цінності. Іншими словами, культурологічний підхід до викладання літератури забезпечує вступ школярів у рівноправний діалог з українською і світовою культурами.
Урок-діалог, проведений на засадах культурологічного аналізу, спонукає учнів до власних відкриттів, зіставлення культур різних народів та епох. Діалогічний метод дає розуміння того, що художній текст – це не відображення дійсності, не її копіювання, а окремий світ, який живе і розвивається за своїми законами.
Можна виділити такі основні напрямки викладання літератури з погляду культурологічного підходу:
· включення культурологічних знань і зв’язків у процес вивчення літературного твору;
· організація діалогової діяльності учнів.
Мистецтвознавець та педагог А. Бакушинський наголошував, що «…необхідно виходити із внутрішнього світу, із внутрішніх потреб дитини, із її природного розвитку». Таке ставлення до дитини передбачає рівноправний діалог і співпрацю педагога й учня.
Введення діалогу на уроках світової літератури:
- відкриває учням живу сутність літературного твору як мистецтва слова,
- показує його художню природу, красу, багатство, глибину, закладеного в ньому життєвого досвіду,
- створює атмосферу вільного, безпосереднього спілкування між: учителем і учнем,
учнем і учнем,
учнем, учителем і літературним героєм.
Таким чином, в основу уроку покладається сприйняття художнього твору, живий емоційний контакт між читачем і письменником.
Перший етап уроку (за М.Бахтіним) визначається як етап «передрозуміння» твору, коли після першого прочитання тексту, формується враження про твір переважно на емоційно-чуттєвому рівні, з’ясовується рівень його сприйняття та розуміння, виділяються ті аспекти, які потребують уточнення, переосмислення, поглиблення.
Найбільшим та найскладнішим етапом уроку є аналітико-інтерпретаційна діяльність. Найголовніше тут – налагодити навчальний діалог. Найоптимальнішим є шлях «запитань і відповідей». Запитання можуть з’ясовуватися як на рівні бесіди, так і повномасштабної дискусії, коли діалог думок і обґрунтувань переростає в полілог суджень і висновків.
Прийоми організації навчального діалогу можуть бути ще такі:
· груповий обмін запитаннями (своєрідний конкурс команд, що задають запитання за змістом тексту);
· прес-конференція за твором;
· запитання вчителю, автору, критику, герою;
· проведення учнями фрагмента уроку з фронтальним опитуванням за художніми деталями тексту.
У процесі вивчення літератури з погляду культурологічного підходу в учнів формуються такі уміння:
· знаходити в художньому творі відбиток традицій народу; знаходити і характеризувати історико-культурні факти, відбиті в літературних творах;
· знаходити й оцінювати проблеми, властиві конкретній історичній епосі;
· аналізувати вічні духовні проблеми й образи, відбиті в літературному творі;
· порівнювати літературні твори різних народів;
· використовувати культурологічний коментар до літературного твору для збагачення своїх фонових знань;
· використовувати різноманітні джерела інформації для збагачення культурологічних знань (довідкову, енциклопедичну літературу, засоби масової інформації, музеї, бібліотеки);
· складати історико-культурологічний коментар до літературного твору, використовуючи різноманітні джерела інформації.
Зважаючи на соціокультурну концепцію діалогу М.Бахтіна, вивчення світової літератури здійснюється на принципах компетентнісного та особистісно зорієнтованого навчання. У ході практичної діяльності використовуються інтерактивні види та форми роботи, під якими розуміємо комунікативно-діалогічне навчання, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів. Саме такі діалогічні форми навчання, як рольові ігри, лекція, семінар, мозковий штурм, дискусія, які активізують розумову діяльність школярів, сприяють зацікавленню творами світової літератури, розвивають логіку і критичність мислення, мовленнєві вміння і навички, допомагають висловити власну позицію щодо прочитаного.
Не завжди учні бувають готові до сприйняття літературного твору. Деякі особливо унікальні, складні твори сприймаються негативно. Щоб допомогти учням сприйняти твір, слід використовувати пізнавальний діалог, у ході якого учні
відкривають для себе естетичні цінності,
осмислюють природу художнього образу,
набувають емоційного досвіду.
Щоб діалог був повноцінним, у співрозмовника треба викликати особистісний інтерес, зацікавленість.
На уроках літератури першим співрозмовником учня є письменник. Через недостатню освіченість учня, невичерпний художній світ письменника, осягнути який не може навіть дорослий читач - діалог між учнем та письменником може не скластися. Щоб зробити його глибшим, допомогти налаштуватися на діалог учитель організовує на уроці власний діалог з приводу прочитаного тексту. Найголовніше у цьому діалозі – це особиста оцінка, дослідження і відкриття учня стосовно прочитаного твору. Так народжується урок-діалог.
Таким чином, у сучасних умовах найбільш ефективною формою творчого освоєння духовної культури є діалог.
Мистецтво і художня культура - це складова культурного досвіду людства. Сприйняття мистецьких чи літературних творів пов’язане передусім із переживанням, емоційною реакцією на художній образ, аналіз, осмислення творів.
Звичайно, кожен з нас, прочитавши твір, відчує потребу поділитися враженнями про нього, осмислити, висловити особисте розуміння твору. Але саме зіткнення думок щодо проблематики, образів твору і народжує діалог, через який з’ясовується глибинне розуміння твору. Усвідомлення емоцій, почуттів, викликаних мистецьким чи літературним твором посилює і розвиває властивості сприйняття цього твору, сприяє у майбутньому повноцінному враженню від художнього образу. Художній твір є універсальною моделлю людського життя в усій його сукупності. Опановуючи твір, особистість збагачує духовний світ.
Кожен талановитий художній твір є довершеним витвором мистецтва слова, образним згустком, що містить немало життєвих істин, красот, знахідок. Він невичерпний, час від часу відкриває нові цінності і тому в різні епохи сприймається неоднаково. Він тісно пов'язаний з культурою народу, з історичним часом, є своєрідним їх відбитком, але водночас містить у собі універсальні людські цінності.
При проведенні уроків за методикою культурологічного аналізу визначають такі домінанти:
1. Значення етапів історії світової культури та їхнього значення для духовного розвитку людства.
2. Розуміння зв’язку філософії з літературою.
3. З’ясування ролі міфологізму у творчості митців.
4. Розкриття впливу релігії на літературу.
5. Вивчення діалогу культур та його впливу на літературний процес.
6. Розкриття значення окремих митців в історії культури.
7. Розуміння специфіки різних видів мистецтва та зв’язків між ними.
Найважливішим у вивченні твору художньої літератури є процес читання тексту. У молодших класах це можна робити на уроках, у старших класах твори читаються переважно самостійно. Перед читанням, особливо самостійним, важливо з’ясувати особливості історичного часу та обставини написання твору, спробувати заінтригувати учнів, як читачів, викликати інтерес до твору. Таким чином, діалог про художній твір починається ще до його прочитання.
Після прочитання твору учні передусім розповідають про загальне враження, ставлення до твору в цілому. Обов’язковою є домовленість: не повторюватися.
Наступним етапом є з’ясування того, що було незрозумілим. Такі місця обговорюються спільно.
Діалог про основну проблему, ідею твору часто починається саме з обговорення, коли ставлення до героїв, проблематики, композиції, стилю є неоднозначним. Учні, аргументуючи свою позицію, можуть спрямувати урок у непередбачуване русло, і тут учителю важливо підтримати розмову, зосереджуючи увагу на основній темі діалогу. Окрім того, учні аргументують свою позицію цитатами, епізодами з твору. Це позитивно впливає на сприйняття образів літературних героїв і дає можливість подивитися на них різнопланово.
Звичайно, не завжди учні від загальних вражень переходять до проблематики твору. У такому випадку вчителю слід підводити їх до цього шляхом навідних запитань.
У ході обговорення проблематики учні можуть розкрити певні елементи художньої досконалості твору. Але найбільш повно побачити продуманість композиції, взаємозв’язок образів можна на уроках, присвячених художнім особливостям твору. Передує такому уроку спрямоване домашнє завдання, що на уроці допоможе йти слідом за художніми відкриттями письменника, побачити, як ідейний зміст твору розкривається у деталях.
Учням необхідно давати універсальні ключі аналізу тексту засобами самого тексту і, виходячи з результатів досліджень, інтерпретувати його. Варто навчати аналізувати символіку імен, кольорів, звуків, особливості та ролі описів. Це, звичайно, нелегко і на початку робота вимагає багато зусиль і часу. Але приносить багатий урожай – уміння самостійно аналізувати текст засобами самого тексту.
Іноді діалог можна вести, з’ясовуючи проблемно-художню цілісність твору, взаємозв’язок проблематики і образності. Це можливо при вивченні малої прози або поезії. Пошук у тексті деталей, їх осмислення, зіставлення героя із сучасниками, спроба поставити себе на його місце допомагають повніше сприйняти твір, отримати естетичне задоволення від нібито повторного читання.
Вивчення на уроках літератури оглядових тем, теоретичних питань повинно бути підпорядковано одній меті – допомогти глибшому сприйняттю творів, а не навпаки. Вивчення історії літератури без читання художніх текстів не має сенсу.
Ведення діалогу на уроці значною мірою залежить від уміння вчителя імпровізувати, від його обізнаності та гнучкості мислення, від того, наскільки він сам володіє культурою сприйняття й осмислення художнього твору.
Можливо, найціннішим у вивченні літературного твору є усвідомлення того, що література – не розвага, не набір готових істин, а те, що змінює, вчить бути небайдужими і благородними, вчить любити, бачити світ глибше, повніше. Літературні герої – це моделі кращих, неординарних людей, і для нас важливо перейняти їхні чесноти. Діалог на уроці літератури допомагає це зрозуміти і зробити.
Використання навчального діалогу унеможливлює одноваріантне виконання завдань, однаковий спосіб мислення, він стимулює власний, нестандартний спосіб розв’язання проблем, свідчить про надзвичайну результативність не тільки у формуванні досвідченого читача, а й у становленні особистості учня.
Уроки культурологічного аналізу, проведені за методикою навчального діалогу, дадуть змогу стати грамотними читачами, сприятимуть розширенню їхнього культурного світогляду. Водночас прийде і усвідомлення власного місця у сучасному світі.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Ґудзь О. Урок за методикою навчального діалогу: його особливості, структура та деякі прийоми.//Всесвітня література. – 2006. - №6.
2. Зарудня І. Діалогове навчання у методиці літератури.// Всесвітня література. – 2010. –№2.
3. Конкурс «Діалог культур». // Зарубіжна література. – 2008. - №14-15
4. Культурологічні та діалогічні кроки вивчення зарубіжної літератури.// Зарубіжна література. – 2010. - №9.
5. Кухар В. Поглиблення сприйняття художнього твору у процесі діалогу.// Зарубіжна література. – 2010. - №3-4.
6. Самусь Л. Реалізація соціокультурної лінії в курсі «Література».// Пост –методика. - 2006.- №6.
7. Сифарян С. Використання фонових знань: засади, прийоми. // Всесвітня література. – 2002. - №1,2.
8. Ціпов’яз Л. Культурологічний аспект вивчення зарубіжної літератури у системі діалогічного навчання. //Всесвітня література. – 2008. - №6.
9. Шляхи та види аналізу художнього тексту. //Всесвітня література. – 2004. - №6.
